Сурсько-Литовська громада
Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

Історична довідка

Село Сурсько-Литовське розташоване  вздовж берегів річки Мокра Сура на півдні Дніпропетровського району Дніпропетровської області.  Його поява тісно пов'язана з історією нинішньої Дніпропетровської області.

Часом заснування є 1794 рік.  Виникло село в  ті часи, коли після  російсько-турецько

Село Сурсько-Литовське розташоване вздовж берегів річки Мокра Сура на півдні Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Його поява тісно пов'язана з історією нинішньої Дніпропетровської області.
Часом заснування є 1794 рік. Виникло село в ті часи, коли після російсько-турецької війни 1787-1791рр. почалось інтенсивне заселення земель південної України та Криму.

30 травня 1793 року, згідно царського указу, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дібровного Могилівської губернії переводились до Катеринослава. В 1794 році для роботи на фабриках прибуло 285 сімей. Їх розмістили по навколишніх казенних селах.

В перші роки заснування поселення не мало офіційної назви, але вже в 1798 році в документах воно згадується як казенне село Дубровинське або як слобода Сурська. На початку 19 сторіччя за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської, тому що місцева річка – Сура, а оселились на ній люди - вихідці з Великого Князівства Литовського.
Села – Новомиколаївка, Сурсько-Клевцеве та Зелений Гай розкинулись широко, привільно та мальовничо понад глибокою і розлогою долиною річки Сура, яка весною широко розливається, а влітку міліє. Особливо красиво розташоване село Новомиколаївка: лівий берег річки, подекуди пологий, а правий – ще крутіший, одягнутий в граніт.
Село Новомиколаївка було засноване в 1858 році за царювання Олександра II, за три роки до скасування кріпосного права, і назване в честь померлого в 1855 році царя Миколи I.

З історичних документів встановлено, що в 1707 році село Сурське числиться місцевістю, заселеною запорізьким козацтвом. Пізніше село Сурське унаслідував пан Клевцов, і воно стало називатися Сурсько-Клевцеве
Хутір «Отруби» в 1924 році розширився на село Петровське, а пізніше було перенайменовано в село Зелений Гай.
Село Новомиколаївка є залізничною станцією на лінії Дніпропетровськ – Кривий Ріг.
Територія сільської ради знаходиться в межах родовища граніту. Новомиколаївський гранітний кар’єр займається видобутком гранітного каменю, та переробкою його на щебінь.

ї війни 1787-1791рр. почалось інтенсивне заселення земель південної України та Криму.
30 травня 1793 року, згідно царського указу, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дібровного Могилівської губернії переводились до Катеринослава. В 1794 році для роботи на фабриках прибуло  285 сімей. Їх розмістили по навколишніх казенних селах.

В перші роки заснування  поселення не мало офіційної назви, але вже в 1798 році в документах воно згадується як казенне село Дубровинське або як слобода Сурська. На початку 19 сторіччя за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської, тому що місцева річка – Сура, а оселились на ній люди - вихідці з Великого Князівства Литовського.

Села – Новомиколаївка, Сурсько-Клевцеве та Зелений Гай розкинулись широко, привільно та мальовничо понад глибокою і  розлогою долиною річки Сура, яка весною широко розливається, а влітку міліє. Особливо красиво розташоване село Новомиколаївка: лівий берег річки, подекуди пологий, а правий – ще крутіший, одягнутий в граніт.
Село Новомиколаївка було засноване в 1858 році за царювання Олександра II, за три роки до скасування кріпосного права, і назване в честь померлого в 1855 році царя Миколи  I.

З історичних документів встановлено, що в 1707 році село Сурське числиться місцевістю, заселеною запорізьким козацтвом. Пізніше село Сурське унаслідував пан Клевцов, і воно стало називатися Сурсько-Клевцеве

Хутір «Отруби» в 1924 році розширився на село Петровське, а пізніше було перенайменовано в село Зелений Гай.

Село Новомиколаївка є залізничною станцією на лінії Дніпропетровськ – Кривий Ріг.

Територія сільської ради знаходиться  в межах родовища граніту. Новомиколаївський гранітний кар’єр займається видобутком гранітного каменю, та переробкою його на щебінь.